Зайка вушка не вдягнув,
Бо вдягнути їх забув.
Йде, насправді ж — спить ще.
Та ще й дощ періщить.
Ми в далеку путь йдемо —
Казку дітям несемо.
Я казкар, її складаю,
Зайчик же розповідає
Мокне зайка в напівсні.
Хіба чує він? — Та ні.
А вертати — далеченько,
Бо ж домівка не близенька.
Що ж робити з ним мені?
Дам-но вуха чарівні.
Бо як раз такі я маю,
При нагоді й сам влягаю…
Щоб почути, як травичка
Розмовляє,
Як криничка
З зорями плека прибій —
Ті ж відбилися у ній.
Дивні вушка не із вати,
Не колькі, не волохаті.
Вони зіткані з пилку,
З ароматів із садку,
З добрих вчинків,
З добрих слів,
З добрих усмішок…
Їх сплів
Не мольфар, не чарівник,
А любові провідник.
В кожному живе цей вогник.
Хто ж його плекати згодний —
Той почує казку
Й не зна поразки
У втіленні добрих мрій…
Бережи ж цей вогник свій —
Не обманюй, не хизуйся,
На товариша не дуйся,
І чужого не бери,
Не вживай, і не кури;
Людям помагай по змозі,
Будь уважним на дорозі;
Не знущайся над слабким,
Будь поблажливим із ним;
Не займай істот живих,
Добрим другом стань для них —
Для кота й комашки,
Квіточки й пташки,
Для струмка й травички,
Озера чи річки;
Не засмічуй землю й воду —
Друже, бережи природу,
Бо вона — твій рідний дім.
Будь господарем у нім.
Що нічого не псує,
А будує і дає…
Будь веселим і завзятим!
Зайчик став таким, малята?
Подивіться же, як сяють
Його очі! Очі знають,
Що краса у світі є.
Вогник в серці не вгає.
Світить він в тобі завжди,
Якщо добрий, чуйний ти.
Що ж часу не гаймо,
Вушка одягаймо —
Вушка гарні, чарівні
На тобі і на мені.
Ми їх заслужили,
Бо добро робили.
Вушка гарні, чарівні
На тобі і на мені.
Радість у душі палає!
Зайка весело стрибає!

2017

Хто ж то вигадав цей дощик-стрибунець,
Щоб могли гасати діти по калюжах?
Тут почався він, а там йому кінець,
Часом тихий дощ, а часом дуже-дужий.

                  Подивись навкруги і побачиш казку ти,
                  Тільки треба в собі розуміння віднайти.
                  Подивись навкруги, це твій світ, життя твоє —
                  Що плекаєш, те і згодом настає.

Срібні цівочки течуть-течуть-течуть,
Поспішають квіти підставляти щоки,
І горобчики так весело їх п’ють,
І п’є повагом у небі гордий сокіл.

Вірю я, колись зірветься дощ натхненний,
Добрим будь завжди і людям помагай,
І проллє Господь потік благословенний
І на наш славетний український край.

2017

Де я тільки не буваю,
Та слідів не залишаю:
Я до ловів маю хист —
Чарівний у мене хвіст.

Кажуть всі, що я хитруха,
Та насправді — чепуруха!
Після себе приберу,
Тож нема слідів тому.

А коли я не полюю,
З задоволенням малюю.
Я ж лисичка не проста —
Маю пензлика-хвоста.

Намалюю сонце тим
Диво-пензликом рудим!

2016

Хороше ходити вдвох —
Шлях коротший вдвічі,
Якщо настрій є в обох,
Якщо радість кличе.

Ти ідеш і я іду.
Весело нам йдеться.
Сміємося на ходу,
Й сонечко сміється.

А коли з нудьги повзеш,
Ледве сновигаєш —
І товариш твій, авжеж,
Не допомагає:

Не зарадить він тобі,
Поки ти надутий, —
Вдома настрій, далебі,
Був ізнов забутий…

Заважають і торби,
Бавитися нічим,
І дорога у журбі
Довшатиме вдвічі…

Та буває день такий,
Ти у казці наче —
І стежина, навпаки,
То кружля, то скаче.

Вітер мандрів нас штовха
До пригод світами.
Псам сусіднім і птахам
По дорозі з нами.

Навіть кицьки та коти
Припинили спати,
Гордо підняли хвости
Й нумо мандрувати!

І чека на нас малих
Море джунглів диких,
Сто цікавинок дрібних
Й відкриттів великих!

Шлях довгенько водить нас
Світом незнайомим.
А за домом скучиш — враз
Приведе додому.

Ось така вона неспішна
Утікачка дивовижна —

ДО-РО-ГА!!!

2016

Швидше, сонечко, зігрій
І мене, і всесвіт мій.
Визирни з-за хмари,
Стань мені до пари.
            Бо вже з самого рання
            Трудимось — мій світ і я:
            Настрій піднімаєм
            Всім, кого стрічаєм.

Пр.:
Сонечко, сонечко,
У життя віконечко!
Ласку сієш,
Добре грієш —
Бо любити вмієш.

Веселюсь, коли в душі
Промінь світло залишив,
Мов від сонця парость —
Тиху скромну радість.
            І на що не подивлюсь,
            Тою радістю ділюсь.
            А як заспіваю —
            Сонечко…моргає!

Пр.:
Сонечко, сонечко,
У життя віконечко!
Ласку сієш,
Добре грієш —
Бо любити вмієш.

2016

Раз і два —
Почалася гра.
Два і три —
Увійди до гри.

Три, чотири —
В злагоді і мирі
Граємо, граємо —
Очі блискотять!
Три, чотири
І, звичайно, п’ять!

П’ять і шість —
Утікає злість.
Шість і сім —
Весело усім.

Сім та вісім —
Сонце вже над лісом.
Граємо, граємо,
Поки ще є час.
Вісім, дев’ять,
Десятеро нас.

Сто по сто —
Станемо гуртом.
Хоч — лічи:
Нас вже тисячі:

Разом діти
Можуть світ зробити
Радісним, затишним
Для усіх землян.
Гра — це казка,
Що стає життям.

Добрий день
Успіх приведе.
Раз і два —
Непрості слова!

Три-чотири —
Сходинки до миру.
Граємо, граємо —
Встали кружкома.
Там, де пісня —
Розбрату нема.

Там, де мрія!
Гра! Навчання!
Є мета! І спільна праця!
Світло думки! Допомога!
Творчий задум! Та ідея!
Влучне слово! І підказка!
Добра воля! Щастя звершень!

Там, де пісня —
Розбрату нема!

Кіт-воркіт

Прийшов кіт-воркіт,
З ним воркота-дрімота.
Колиску гойдають,
Дитя присипляють.
Баю-бай!
Спи-засинай…

* * *
До Іванка-хлопчика
Котик завітав
Та маляті нашому
Казку розказав,
Як на небі світяться
Зіроньки малі.
Серед них — великий
Глечик у імлі,
А в ньому сметанка.
Засинай, Іванко!

* * *
Спи, маля, котусь іде,
Пишним хвостиком мете,
В лапках пиріжки несе
Тебе пригощати,
Тебе присипляти.

* * *
Дощику,
Пожди, не йди,
Наших діток
Не студи!

* * *
Веселко-веселко,
Сховай у відерко
Дощ-водограй.
Сонечка нам дай!

* * *
Дощику, не накрапай,
Наших діток не займай.
Хочуть діти
Радіти,
А не вдома
Сидіти.

* * *
Прийди, весно,
Прийди, красна!
До нас іди,
Сонечко буди.
Хай воно гріє,
А травичка
Зеленіє.

Ґава
На дубочку до ладу
Ґава грає на дуду.
У ґави черевички
Червоні, невеличкі,
Дудочка золота
Виграває: тра-та-та!

Журавлик
У журавлика кашки
Повна чашка,
А редисочки
Ціла мисочка,
Кухлик солі,
Глечик квасолі,
Казанок
Із бурячком
І горнятко
З кислячком.
Журавлик курликав,
Гостей кликав.
Пригощав якнайліпше:
На здоров’я ївши!

Ціп-ціп!
Ціп-ціп, курчатка,
Ціп-ціп, малятка!
Ходіть їстоньки,
Ходіть питоньки —
Золоту пшеничку,
Чисту водичку.
Всіх почастую,
Всіх нагодую.
Ціп-ціп-ціп!

Горобинонька
Під горобиноньку
Сіла Даринонька.
Волоссячко чесала,
Кісоньку заплітала,
В горобиноньки питала:
— Чи виросту я гарна,
Як ти — красна?
— Виростеш, донечко,
Ти сама, як сонечко!

* * *
Ой, у киці біда! —
Їй потрібна вода,
Бо у неї дім горить.
Курка на пожежу мчить
Із відром,
Вороня летить
Із цебром —
Поливають!

* * *
Пішов кіт по хліб.
Приніс пирога для ховраха,
А рогалика
Для комарика,
Булочку для курочки,
Калачика для баранчика,
А пундика приберіг
Для себе, для кота —
Ото вже смакота!

* * *
Кізочка, білі ніжечки,
Не боїться вовка анітрішечки.
У лісочку гуляє,
На сірого не зважає:
— Я сховаюсь під куща,
Не знайде мене вовча,
Під ялинку з колючок —
Не доступиться вовчок.

* * *
Ой, у дядька у Хоми
Заспівали корови,
Коники й телята
Стали танцювати.
Навіть киця не муркоче,
Знай, на скрипочці скрипоче.
Вівці з усієї сили
Тарабанять у барила,
А тарганчики в барабанчики.
Гусоньки схопили гусельки,
Грають качки-чорнокрильці
На дудочках, на сопілці.
Всі Хому поздоровляють —
З Днем народження вітають!

* * *
Ярино-Яриночко,
Устань на стежиночку.
Хоч і ніжки маленькі,
Але бігають хутенько!

* * *
Совеня пугикає,
Головою смикає,
На всі боки крутить,
Пір’ячко губить.
Луп! Луп! — оченятами.
Тріп! Тріп! — крилятами.

* * *
Дуже-дуже люблю
Я корівоньку свою.
Їй зіллячка нарву,
У дзвіночки уберу,
Дам холодної водички
Із глибокої кринички.
А корівонька си́та,
А корівонька напи́та!
Молочко мені дарує,
Сиром, маслечком частує.

* * *
Бабуня Параня
Рибку виловила зрання.
В окулярах добре видко,
Де там зачаїлась рибка
У воді на глибині.

* * *
Ух, надворі й гуркотить,
Як у казані кипить! —
Їде котиком Павло,
А на курочці Петро.
— Петре, ти куди летиш?
— Дуба обчухрати.
— А навіщо дуб тобі?
— Жолудів набрати.
— А навіщо те жолуддя?
— Посаджу на грядках,
Виростуть оладки,
Їх роздам дитяткам.
— Петре-Петре, тож оладки
У печі, а не на грядках!

* * *
Для донечки Марічки
Куплю я рукавички —
Мережані, вишивані,
Гарні рукавички.
Ще червону стрічку
У довгу косичку.
Хоч стрічка невеличка,
Але доні до личка.
Ще намистечко нанизане.
Буде доня, як написана!

* * *
На дубочку, ой лю-лі?,
Добра хата у дуплі.
— Чия то хатина?
— Омелюха-дрозда.
— Є в нього дружина?
— Гарна, молода.
По водичку він іде,
Вона їсти варить, жде.
Поїли, полетіли,
На галяві сіли.

* * *
Тра-та-та, тра-та-та!
Киця вийшла за кота.
За кота, сіренькі вушка,
Вийшла киця-чепурушка.
Та обидва граються
На лавочці гойдаються,
Весело всміхаються.
Дерев’яна лавочка,
Дуже гарна парочка!

* * *
У Микити борода
Довга-довга і руда.
— Як її ти відростив?
Чим ти бороду мастив?
— Я на сонечку лежав,
На горбочку тихо спав.
А прокинувся — овва! —
Вже засмагла борода.

* * *
Ой-лю! Ой-лю!
Наварила киселю,
Пироги, млинці люблю.

Ой-лю! Лю-лі-си́!
Скільки хочеш попроси,
І за рік їх не з’їси.

Зайчик
Зайчику, до нас ходи
На лужок,
До малечі-дітвори
У танок.
Там метелики літають,
Бедрики на дудках грають.
Ой, ду-ду! Ой, ду-ду!
Танцювати я піду.
Зайчику, ходи, ступай
На моріжок,
Гарні квіточки вплітай
У вінок.
А травиночки шовкові,
Квіточки усі чудові.
Стрічечку
— Ой, лю-лю! —
До віночка причеплю.

* * *
Буль-буль, ось-ось!
Ми води не боїмось.
Булька, булька, бульбашки —
Повмивались іграшки,
А за ними діточки.

* * *
Півничка-льодяничка
Дам тобі на паличку.
Зайчик маленький,
Ласощі смачненькі.

* * *
Кулешика варю, до діток говорю:
«Дрова палюху рубати,
Вказівному хмиз збирати,
Воду довганю носити,
Тобі ж грубу розпалити.
А малому пальченяті —
Пісеньок співати,
Братів звеселяти!»

* * *
Ладки, ладки!
Їли ми оладки.
Кутю солоденьку,
Узвар холодненький.
Бабуня раденька.
Поїли, полетіли,
На голівоньку сіли.

* * *
Карий конику, скакай,
Копитцями вигравай.
В тебе грива довгенька,
Вуздечка міцненька,
Золоте стремінце́
Та червоне сідельце́.
Карий конику, стривай,
Мене малого покатай.

Що за банка чарівна?
Була повною вона —
Тільки-но її відкрили,
Вже до денця доступили!