На галяві ми спимо,
Сон один нам сниться,
На травичці лежимо,
Добре нам лежиться!
Бедрик, сидячи, куняє,
Під дзвіночком спочиває.

Носом коники клюють,
Під грибочками хропуть.
Левенята сплять-лежать —
Тільки вусики тремтять.
А під запашний горошок
Мишеня вляглось хороше!

Та лише одна між нами
Не засне левиця-мама:
Сон дитячий стереже,
Від вовків нас береже.

Чиї оченята
Повіки стулили?
Чий ротик собі
Позіхає щораз?
Маленьку дитинку
Соньки оточили.
Та хто ж їх приводить
У хату до нас?

Це котик-муркотик,
Він зветься Дрімота.
Пухнастий, ласкавий,
Великий, м’який…
Він має турботу,
Важливу роботу,
Щоб солодко спали
Вночі малюки.

Муркоче-воркоче
Казки чарівні,
І сняться малечі
Вони уві сні.

Спи, маленький, вже поночі,
Навіть вовчик спати хоче,
Й квіточки, листочки, стебла…
Жде тебе колиска тепла.
До куща травичка гнеться,
Кущ до дерева горнеться.
До долонь хилиться вушко,
А голівка — до подушки.

Киця з котиком гуляють,
По подвір’ях заглядають:
Де не сплять ще діточки,
Туди заходжають
І маленьких колисають,
І сердешних присипляють.

Та у котиків (так вже сталося!)
Зла хазяйка і дуже свариться.
— Повертайтеся додому, — каже, —
Мій синочок ніяк не ляже,
Не засне, не вкладеться,
Бо Неслухняном зветься!

Але котик-муркотик і кішечка
Не бояться хазяйки анітрішечки!
І завжди вони раді завітати
До слухняного і доброго дитяти.

* * *
Баю-баю-баю,
Зайчики стрибають!
Грають у квача,
Бавлять дитинча.
Вушка нашорошені —
Будуть сни хорошими!

Засинай, дитино,
Швидко сон прилине.
Гусельки співають:
«Баю-баю-баю…»

Зайчики хихочуть,
Голуби воркочуть!
Втішно малюкові
У краю казковім,
У краю злотавім
З листям кучерявим,
Уві сні духмянім
І в обіймах мами.

Ще темно надворі,
А півник вже поволі
П’є з Місяця воду
І поважно ходить.
Де півник стане,
Там нічка розтане.
А коли заспіває,
Тоді сон відлітає.

«Ку-ку-рі́-ку!» —
Сонечко покликав,
Зірочки склював із неба —
Дітям уставати треба.

Півнику, стривай!
Пожди, не співай…
Нехай ще годиноньку
Поспить моя дитинонька.

— Котику-коток,
Приходь до нас у куток.
Розкажи, де був,
Що бачив, що чув?

— Був я у лісочку,
У глибокому ярочку,
Бачив там Дрімоту —
Золоту́-золо́ту…
А вона мені й каже:

«Йди, коток,
Попереду
До діточок наших
На бесіду.
А я за тобою слідом
Принесу дітям
Снів солоденьких,
Щоб добре спали
Маленькі…»

Тихо-тихо,
Ніч навколо.
Ліс заснув,
Лягло і поле,
Луг дрімає,
Зорі сплять,
Напівсонні
Миготять.
Річка потекла
Повільно…
Ніч навколо,
Тихо, дивно —
Вдень співали всі,
Гули,
Грали, бігали,
Пливли.
Тільки ввечері згадали,
Що давно не спочивали,
І закрили оченятка…
Закривай і ти, малятко…