Хто ж то вигадав цей дощик-стрибунець,
Щоб могли гасати діти по калюжах?
Тут почався він, а там йому кінець,
Часом тихий дощ, а часом дуже-дужий.

                  Подивись навкруги і побачиш казку ти,
                  Тільки треба в собі розуміння віднайти.
                  Подивись навкруги, це твій світ, життя твоє —
                  Що плекаєш, те і згодом настає.

Срібні цівочки течуть-течуть-течуть,
Поспішають квіти підставляти щоки,
І горобчики так весело їх п’ють,
І п’є повагом у небі гордий сокіл.

Вірю я, колись зірветься дощ натхненний,
Добрим будь завжди і людям помагай,
І проллє Господь потік благословенний
І на наш славетний український край.

2017