Час брехні — мертвий час.
Маски обличчя вбивають щораз.
Неживе і масне
В гримі удаваних функцій пливе
По життю без життя
Це отруйне сміття.
Правду годі знайти
На екранах буття.

Озирнись —
Чи не брешеш сам:
Де колись
Височів твій храм,
Пустка, стерня чи метушня
Штучних турбот штучного дня.
А твій живий голос чи зойк
В хорі чужих бажань
Замовк.

Що в тобі — те й в мені.
Я твоє дзеркало, хочеш чи ні.
Де тепло твоїх рук?
Чемно і холодно. Свято розлук
З найдорожчим твоїм.
Храм змінили на дім
І святкують комфорт, а не щастя у нім.

Зажирів
Хід твоїх думок.
Бунтарів
Виїдає смог
Битих шляхів і годівниць,
Платних посад добровільних в’язниць.
Якщо довкіл бруд, лихварі —
Значить по вуха ти
В цій грі.

Не тікай
У примарність слів.
Не рубай
Змієвих голів:
Важко зійти з кола брехні
І не брехати більше собі.
Проігноруй цю чорну діру
І подолаєш
Гру!

2017