Найперші друзі — квіти мовчазні.
Такі звитяжні в смузі перетворень:
В зернятку, в пагоні —
Несе їх творча повінь;
Слабі, занедбані —
Радіють новизні.
Себе звіряю за єством отим
Всюдиквітучим — «пахощами» зветься…
Все зайве вже смердить, чадить мов дим.
Моє коріння венами напнеться
Та стухне коли-небудь… і в мені
Кров квітки заструмить — цілюща, свіжа…
Не знають втоми друзі мовчазні,
Будуючи найкращу в світі тишу.

2012