Спробуй, серце, ще раз спробуй
Справити цвітінь-оздобу.
Чуєш, вічність б’є у шибку…
Нащо ж уставати дибки
Й замикатися у с́бі?
Чуєш, хтось шепоче «пробі!».
Нагодилася людина —
Прав її за свого сина,
За дочку, авжеж, рідненьку —
Тож, прийми її усеньку.
Залюдніла, бач, година —
Повернися до людини,
Хоч на мить забудь про себе
Та обійми відчини-но.
В тих обіймах усе небо,
Усе щастя, легкість дивна.

2012