Баю-бай, засни, дитятко!
Сплять комашки і звірятка,
В кожного хатинка є,
Зручне ліжечко своє.

Лисеня спить у норі,
Песик в буді, у дворі.
Вовчик під кущем хропе,
Білочка в дуплі сопе.
Хробачок знайшов грибочок,
А жучок собі — листочок.
Джміль сховався у ромашку,
Слимачок — у черепашку.

В шкаралупці, у горішку,
Солодко заснула мишка,
Ніби в човнику пливе.
В хвилях — казка оживе!

Баю-бай, гойдають хвилі…
Спи, дитятко моє миле!

Сойка зойкнула спросоння,
Дивний сон наснився соні —
Як Сомові снився Сон,
Наче Сну приснився Сом.

Скільки, скільки
В їжачка колюч́к?
Стільки, скільки
На лужку квіточ́к,
А на небі синьому
Зірочок…
А на кожній голочці
Намистинки сонячні,
Дзеленчать тихенько:
«Засинай, маленький…»

День минув.
Надворі тихо…
Місяць визирнув з-за стріхи.
На ніч всі вкладаються,
Спочивать збираються.
Олівець втомивсь писати,
Іграшки не хочуть грати,
Коник не гойдається,
Книжка не гортається.
Спи і ти, дитино,
Пізня вже година!

Дім заснув.
Поснули меблі,
Навіть блима ледве-ледве
Нічничок у спальні,
Свічка — у вітальні.

Вже не клацають дверцята —
Шафам треба спочивати.
Спорожніли шафи,
Віддали жирафі
Подушки м’якенькі,
Щоб спала гарненько…

Спи і ти, дитино,
Пізня вже година!

Ніч-красуня йде до нас,
Місяць у короні.
Стільки дорогих прикрас
У її долонях.

Пригорщу зірок жбурне
В небо, а серпанком
Срібнотканим діл запне,
Сяяв щоб до ранку.

В кожну хату, в кожний дім
Вогник подарує,
Візерунком чарівним
Стелю розмалює.

Для котика-воркота́
В миску дерев’яну
Аж по вінця наклада
З Місяця сметану.

Що не встигла бабця наша
Доплести на спицях,
Сріблом, золотом дов’яже
Нічка-чарівниця.

Срібну шаблю принесе
Для старшого братика,
А маляті, що засне, —
Зоряного пряника!

Спи, горобчику мій милий,
Нічка вже темненька.
М’яким пір’ям устелила
Твоє ліжко ненька.

Змайстрував його твій тато
В затишній оселі,
Щоб у ньому добре спав ти,
Бачив сни веселі.

Спи, рідненький мій синочку,
Годі пустувати.
Йде дрімота по садочку,
Зазирає в хату.

Спи-засни, моє хороше,
Дитинча кохане.
Завтра буде день погожий,
Виростеш ти гарним!

Є на світі, друже мій,
Чарівна драбина.
Піднімається по ній
Уві сні дитина.

Височить небесна путь.
Аж ген-ген, уго́рі
Сни як квіточки ростуть,
На деревах — зорі!

І тремтять, і гомонять
До дитини дзвінко.
«На добраніч!» — дзеленчать,
Пестячи дитинку.

І розказують казки,
І пісні співають.
Там дитина залюбки
Й швидко засинає.

А коли з небес впаде
Сходинками зірка —
Світлячок її знайде,
Покладе в торбинку.

Є на світі сходи ті —
Це я точно знаю!
Кольорові й золоті…
Я по них стрибаю…

Бігаю, літаю,
Коли засинаю…

Баю-баю, доню колисаю.
Донечка всміхається,
Казка починається…

Десь там, у лісочку,
На зеленім горбочку
Звірята гасають,
Веселяться, грають:
Білочка із зайчиком,
Овечка з баранчиком,
Вовчик із лисичкою,
Горобчик із синичкою.
Та втомилися звірята,
Лягли спочивати
Біля донечки скраєчку:
Баранчик до овечки,
Синичка до горобчика,
Лисичка до вовчика,
Зайчик до білочки.
Скінчилася лічилочка!

Кухар знає всі торти,
Кожний вміє він спекти:
Торт на іменини,
Коржик на хрестини,
Коровай весільний
І рулет ванільний.
А чи є серед тортів
Сонний тортик,
Торт для снів?

Кухар тісто замісив
Зі своїх найкращих снів,
А дрімоту в крем поклав…
Та коли вже час настав
Скуштувати торт для сну,
Кухар солодко заснув…

Сон-сонько
Завітав,
Усіх спати
Поклав.
Очі нам лоскоче —
Очі спати хочуть.

Сон-сонько
Тихо йде,
Не сховатись
Ніде —
Наші ноженята
Стали засинати.

Сон-сонько
Ручку дав —
Наші лапки
Приспав.
Обважніли лапки —
Лапки будуть спатки.