Все своє свідоме життя я вважала, що я не є тою, якою мене бачать інші. Не тому що вони помиляються, тому що мої внутрішні зміни відбуваються надто швидко. Принаймні, я так відчуваю. Хтось думає, що я удаю з себе хтозна-кого, хтось ображається і розчаровується. Хтось намагається мене наслідувати, але через якийсь час уносить у свій чорний список і навіть ладен вигадувати про мою скромну й просту персону надприродні карколомні "непристойності". Двійко друзів знають мою душу, і я їм безмірно вдячна за те, що вони дозволяють мені бути собою.