Ніч-красуня йде до нас,
Місяць у короні.
Стільки дорогих прикрас
У її долонях.

Пригорщу зірок жбурне
В небо, а серпанком
Срібнотканим діл запне,
Сяяв щоб до ранку.

В кожну хату, в кожний дім
Вогник подарує,
Візерунком чарівним
Стелю розмалює.

Для котика-воркота́
В миску дерев’яну
Аж по вінця наклада
З Місяця сметану.

Що не встигла бабця наша
Доплести на спицях,
Сріблом, золотом дов’яже
Нічка-чарівниця.

Срібну шаблю принесе
Для старшого братика,
А маляті, що засне, —
Зоряного пряника!