— Котусику, пухнастику,
Чому заплющив очі?
Котусику, вухастику,
Про що ти там воркочеш?
— Я сплю, бо ніч,
Бо тиша жде,
Коли всі полягають…
Бо саме в тиші казка йде
До тих, хто засинає…
Тож казку я шепочу —
Запам’ятати хочу…
В лісі раптом тихо стало.
Сонечко за обрій впало.
Місяць вийшов уночі,
В небо ріжечки вмочив.
На деревах листя вщухло,
І стара сова оглухла,
Бо заснула у дуплі —
Добре спати у теплі!
Тільки чутно лиш сосну,
Їй і досі не до сну —
Шишечки-діточки
Осідлали гілочки!
І прохають любу неньку
Погойдати їх тихенько!
Як настане темна нічка,
То з’являється ця річка —
Дивовижна річка снів!
Місяць в річку ту забрів.
Він освітлює дорогу,
Щоби ми пливли до нього
У господу променисту
Диво-меду попоїсти.
Рясно зорі там цвітуть,
Бджоли місячні гудуть.
Того меду як скуштуєш,
Прямо в казку помандруєш…
Річко-річко чарівна,
Штовхай нашого човна!
Нам вітрило напинай —
Пливемо в казковий край!
Спить малятко у колясці,
Люлі, люлі, люлі-са…
Спить коляска у кімнатці —
Сріблястії колеса.
А дитячая кімната
Придрімує під дашком,
Люлі, люлі, під картатим
Під вершечком, дзелень, бом…
Дах будиночок вкриває,
Спить будинок у дворі,
Люлі, люлі, засинають
На подвір’ї ліхтарі.
Двір зітхає: «Люлі, люлі...»
Сад обійстя обступив,
У садку вишні поснули,
За вишнями тин спочив.
А за тином ліс нівроку,
А за лісом світ широкий,
А у світі — чудеса!
Люлі, люлі, люлі-са…
Задрімало ведмедятко
Клишоноге, плюшеве.
Чому ж мого дитинятка
Дрімки не подужали?
Я покличу Котка́ —
Волохатого спанька́:
— Ти приспи мою дитину,
Дам тобі я молока.
А Котко́ і радий
Дитятко приспати.
Із собою він привів:
Дві дрімоти, вісім снів,
Двадцять дві дрімливиці,
Тридцять три сонливиці!
Спи, моя квітонько,
В травах духмяних!
Сплять уже дітоньки,
Сплять їхні мами.
Спи, мій метелику,
Годі літати.
Хай відпочинуть
До ранку крильцята.
Спи, моя рибонько,
Хвиля стихає.
Кит-богатир,
Либонь, теж позіхає!
Спи, моя пташечко,
Не забариться
Сон, і манюнькій
Комашечці спиться.
Спи, моє серденько,
Спокій натчу,
Сон кольоровий
Тобі освічу…
Гномик Довга Свитка
Маленький мов квітка.
Має він матусю,
А ще двоє друзів.
Перший друг приходить,
Коли вечір сходить —
З променем останнім
Входить Фея-няня.
Гномика навчає,
Бо багато знає:
Про дерева, зорі,
Про краї чудові,
Про гори далекі,
Де ростуть смереки.
Хто ж дива ці дивні
Покаже дитині?
Це — орел крилатий,
Другий друг дитяти.
З малюком на крилах
В казку він порине.
А під ранок гнома
Поверне додому…
В країні снів
Казки живуть,
І мрії радісно ростуть.
Коли там навіть і зима,
Морозу лютого нема.
Бо там краса!
Бо там тепло!
Добро перемагає зло.
Володар краю — Мандрівник,
Веселий, добрий Чарівник.
Домівками мандрує він,
Чарівна паличка із ним.
Де паличкою він махне,
То там дитинонька засне…
Як хороше
У казці спати,
В країні щастя
Підростати!
— Нічка запалила свічку,
Я образилась на нічку:
Ще не встигла я дограти,
А вона вже йде до хати.
Я ж віночка не сплела,
Пасочок недопекла,
Мишці не знайшла нори,
А мене вже сон зморив…
— Доню, люба, заспокойся…
Розчешу тобі волосся,
Укривальцем тебе вкрию.
Спи солодко, моя мріє!
Нічка йде, коли їй час,
Нічка колисає нас,
Щоб ми гарно відпочили,
Свої сили поновили…
Спи, красунько, завтра зранку
Мишці побудуєм хатку.
* * *
Вухастий, пухнастий,
Ходить м’якенько,
Воркоче гарненько.
Мружить очком,
Треться волохатим бочком,
Згорнеться клубочком,
Ковдри не просить,
Бо на собі її носить.
Має пишного хвоста.
Загадка ця про… (кота).
* * *
Це хто щоночі у діброві
Пісні співає колискові?
На гілочку вилазить,
Тьох-тьохкає щоразу…
Ця пташечка сіренька,
Ця пташечка маленька
Співає так гарненько,
А зветься… (соловейко).
Сторінка 7 із 8