Сергієві Ставіцькому

Вітаю, друже! Лицарі повстали,
Загоничі сурмлять: «Сварогів час!»
І орди нагів, кривдників трьохпалих,
Конають в світлі істини нараз.
Розвиднілося, брате, видно обрій.
Роздихалось, нарешті — грудям шал.
І чисте твоє серце, погляд добрий —
Беззлобства вірна зброя і душа!
Ти воїн миру — внутрішній звитяжець,
Уразиш світлом замість куль і стріл,
Бо доброта — ще зброя неосяжна,
Як чистота — незрима, замість крил.
Твої ми побратими, лицариси,
Мандрівники неходжених стежин —
Вітаємо тебе — на перах-списах
Розко́ші фрезій, пахощі жоржин!