Л. Т.

Ти заспокой мене,
Нехай це буде жартом,
І ти, насправді, лиш моя,
Як і раніш!

Не покидай мене!
Без тебе жить не варто…
Благаю, зглянься наді мною —
Не залиш!

Однак ти йдеш, холодною, чужою,
Сповивши серце в шовк і шиншила.
Не зневажай мене! Не будь такою злою!
Хай я вважатиму,
Що в мене ти була!..