Вірі Холодній

Та де ж Ви, мій креольчику маленький,
Смаглявий принц з Антільських островів,
Дзвіночку мій китайський, що дзеленькнув
Та й так примхливо вщух, вже не дібравши слів?

О безпорадний мій, і хто ж то Вас зігріє?
Кульбабко витончена, щира й молода…
Без Вас мій балаганчик порожніє.
Як, бідний, зблід П’єро, як часом він рида!

Куди-но Ви пішли, креольчику нещасний!
Смаглявий принц з Антільських островів,
Дзвіночку мій китайський, щойно згаслий,
Парфуме нестійкий! Мелодіє без слів!