Ваш коханець скрипаль, він старий і горбатий.
Він Вас дико ревнує, не любить, гнобить.
Та лише він заграє «Концерт Сарасате» —
Ваше серце, мов пташка, співа і летить.

Він альфонс за призначенням. В нього секрети,
Добре знає, як з жінки зробити «зеро»…
Та лише засумують його флажолети —
Він закоханий принц, він шляхетний П’єро!

Він зім’яв Вас, зламав, ошукав, так зугарно
Femm de luxe перекинувши на femm de chamber.
І давно вже не модний і дуже вульгарний
Ваш кротячий жакет з легким запахом амбр.

У манерах, в лиці почали проглядати
Неохайність, недбалість і грубий смішок.
Хіба можна так гірко, так зло глузувати?
Хіба можна безжально топтати бузок?..

А коли після пещень його хамуватих
Десь в кутку Ви ковтаєте сльози і щем,
Він зіграє для Вас свій «Концерт Сарасате»,
Від якого душа закривавиться вщерть!

Непотрібна і хвора, потворна й пузата,
Що його прокляла, і себе, і любов, —
Ви прощаєте все за «Концерт Сарасате»,
До нестями, до болю кохаючи знов!..

1927
Чернівці