Йдуть помалу, зітхаючи, дроги
І, поснулі, повзуть під укіс.
Коло самих криниць на дороги
Із журбою Христос задививсь.

Віє вітер в степу молдаванськім!
Як співає земля з-під коліс!
Мені легко із серцем циганським
Мандрувать без кохання, без сліз!

Впізнаю краєвиди і зблизька
Бачу стільки споріднених рис!
Мене ластівки, мов гімназистки,
Проводжать на концерт узялись.

Віє вітер в степу молдаванськім!
Як співає земля з-під коліс!
Мені легко із серцем циганським
Мандрувать без кохання, без сліз!

Я радію далекому дзвону
Вздовж Дністра у зеленім гаю
І на березі аж на тамтому
Рідну землю свою впізнаю.

Коли вщухнуть берізки тремтячі,
Засинатимуть поле і гай,
Як щемливо крізь сльози гарячі
Хоч поглянуть на батьківський край…

1925
Бессарабія