Уникаю

Дзеркал, окропу, звичок і власної тіні на землі.

Дзеркала відволікають від гармонійного перебування сам на сам із всесвітом.

Окріп знижує тонус — умлівають, а подеколи й атрофуються внутрішні органи, шкіра. Тіло втрачає гнучкість і дитячу життєрадісність.

Звички крадуть природну невимушеність поведінки, програмують рухи й вчинки, збіднюють день, обтяжуючи зайвими, тобто непотрібними жестами-діями-подіями. Звички керують людьми. Але можна і зуби чистити як уперше!

Тінь, власна тінь ніби контролює кожний твій крок… Я припинила звіряти з нею свій внутрішній стан і зовнішній вигляд. Я літаю понад землею, а забута тінь лишається на землі.

А ще я уникаю (не слухаю) людей невдоволених, що осуджують і смакують свої та чужі негаразди.

Це свобода, немов п’ять пальців на руці, яка будує себе і простір довкола.

Шукаю

Очей, джерел, натхнення й власного світла-полум’я.

Ясні, по-дитячому щирі та блискучі очі відчиняють інші світи, вирощують радість пізнання, напувають ніжністю. Об’єднують все й всіх у один гармонійний світ та спілку багатьох світів.

Джерела із крижаною водою живлять клітини, оздоровлюють організм, очищують та омолоджують тіло. У ньому вирує снага.

Натхнення підказує, що і як робити, що найголовніше саме в цей час, а що другорядне. Воно розбиває затверділі звички, звільняє людину від буденщини та її рутини. Почуваєшся творцем.

Твоє власне світло-полум’я викрешують цікаві думки, нестандартні рішення, повсякчасне благословення життя, щоб воно не дарувало, незламний намір здійснювати-мати.

Це істинне щастя, безумовна любов — посеред і бур’янів, і зірок!

21–27/ІХ 2011 р.