« Я втечу — я не гарна!
Я безсила що-небудь змінити.
Не кохана, незграбна —
Не відважишся й ти полюбити.
Бачу — хвору потвору:
Не дівчисько, не жінка — ніхто я.
Тільки гирі та гори,
Кілометри довічної втоми…»

Це писала тоді
Ні, не я, а зневіра єдина.
Нещаслива істота, а втім
Навіть ще й не людина.
Я зродилась, я є,
Перед хвилями світу відкрита
І бажання моє —
Радо, щиро любити.