Райдуга стояла
Однокрилою,
Мрії всіх плекала
В квітах зливою.

І мазком єдиним
Пролягла в буття,
Смерті всі спинила
В лінії життя.

Навкруги затемнень,
Сонця навздогін
Синьо-жовту… зелень
Ткала поміж линв

З током, колючками
Й простирадлами,
З ґратами, пташками
Й зорепадами.

Подиву петарда!
Небосхилами
Запалали фарби
Смолоскипами.