Крокую я вічно
То лісом, то степом,
На південь, на північ,
Та тільки — вперед.
На схід і на захід
Маршрутом незвичним.
Коли же я втомлююсь —
Ставлю намет.
Завжди наді мною
То зорі, то хмари.
Завжди під ногами
Опора — земля.
І поруч кохана
Старенька гітара
Та блиск нових мандрів
Здаля!
Та блиск нових мандрів —
Він кличе і манить здаля!

Мандрівник!
Щойно був і зник.
Мандрівник —
Своєї долі чарівник.

Чекають на мене
В путі небезпека,
Негода, а може й
Самотності щем.
Я також зустріну,
Гадаю напевно,
Удачу та вірного
Друга плече.
Міняються враження,
Люди, дороги,
Та ватра — зі мною,
Її розкладу.
І всюди потрібна моя допомога,
Тому я постійно
Іду!
Тому я постійно
У безвість іду і іду!

Говорять — не маю
Я власного дому,
Не маю нічого,
Окрім рюкзака.
То небом літаю,
То плаваю морем.
Ні риба, ні пташка —
Порода така…
Та дух мій розвідник
Не зайде у вершу:
Він тіло гартує
І розум гострить.
Десь світом лунають
Пісні моїх звершень,
Вогонь відкриттів
Майорить!
Вогонь відкриттів
Поза світом для всіх майорить!