Не на Україну, не до неї
Слід молитись, плакати й благати.
Є Духовна Матінка всієї
Нашої землі — це Божа Мати.

Допоможе лиш Вона єдина
Україні й іншим добрим землям.
Тільки Та що в дусі нас зродила,
Дасть нам мир і спокій, Слово тепле.

Та не ритуальна, не церковна
Псевдоматір крижана й дистантна,
А проста Матусенька народна,
Наша Спаса Добра й Благодатна.

Повністю віддай їй душу й серце —
Тож дозволь Їй вести тебе, друже,
І побачиш, що журба минеться,
І відчуєш, що стаєш ти дужим.

Матінка — це совість непідкупна
У твоєму серці доброчеснім,
Це здоров’я, доброта могутня,
Що росте в тобі мов сад небесний.

Матінка — це прагнення цнотливе —
Жити в чистоті, великим братством,
Відкидаючи підступне, хтиве,
Хитромудре і гниле вар’ятство.

Матінка — це тільки добрі вчинки,
І думки і вустонька беззлобні.
Двері у нове життя відчинить
Відцурання зла в будь-якій формі.

Бо нема в Батьках наших Небесних
Ані плями, ані краплі лиха.
Зло не притаманно їм і щезне
В нас — у їхніх добрих чуйних дітях,

Тільки слід щодня, щораз добріти,
Бачити тверезо, розрізняти
Де добро, де зло… І знову дітям
Допоможе в цьому Божа Мати.

Тож без Богородиці — нікуди!
Земля-Мати — іпостась Матусі.
Земнородні, українці, люди —
Всі нарешті визнати це мусять.

І обрати: путь за Звіром хтивим,
Чорною Змією, за обманом,
Ситим споживацтвом до рутини
Виродження, війн, хвороб, нетями;

Чи піти назустріч добрій долі —
До Батьків Небесних Добробожих,
Слідувати Їхній святій волі,
Намагатись бути на них схожим.

Щастя у єднанні Землі й Неба,
І коли не сироти ми діти…
Мачухи-зміївни нам не треба
З хижістю законів цього світу!

Бо Даждьдоброматінка — Державна:
В центрі серця й всесвіту людини.
Без народження удруге марно
Дочекатись слави України.

«Одного бажаю, — каже Мати —
Щоб, як я, ви люблячими бу́ли —
Щирими, простими, мов ягнята.
І Христос казав в часі минулі:

Без другого народження — з високості
Від Матері Непорочного Зачаття —
Неможливо йти шляхом духовності,
Тим, що я для вас накреслив, браття».