Степами жовтими, шляхами голубими
Моєї рідної Вітчизни залюбки
Мандрую я убогим пілігримом
І простягаю людям тихі пісеньки.

Летять роки, сивіє чуб, тьмяніє око,
А я все йду. О, душе, радісно співай,
Допоки голос мій, в усіх серцях допоки,
Не виспіває весь мій рідний Край.

Про всіх-всіх скривджених, забутих і нещасних
Вмить нагадає світу пісенька моя.
В ній стільки мрій людських придушених, погаслих…
В ній стільки скарг у фоліант Буття…

1950-ті роки