Непогано на цій «власній» дачі
Осягнути бурхливе життя.
Промайнули звитяги, удачі
І фантазії захват телячий,
І надії шкапини незрячі,
Вже втомились і збились з пуття.

І сидиш цілий день на терасі,
Оглядаючи «в курені рай»…
Як же мало терпіння в запасі,
Не лишилося ніц в ощадкасі,
Не лишилося ніц серця край.

Та проте, якщо скинеш сорочку,
За лопату візьмешся, граблі,
І якщо отак, крочок за крочком,
Продавати клубніку в розстрочку,
Збагатієш за рік, далебі!

Але спину не можна згинати —
Я, на жаль, уже хворий наскрізь…
І навіщо б то землю копати?
І весь час юнака удавати
Мені з себе набридло до сліз!