Ви недовго моєю були Коломбіною,
Бо з’явивсь представник підприємства Одоль.
До свого королівства, тупого й амбітного,
Вас назавжди увозить трефовий король.

Зрозуміло — П’єро не присяжний повірений,
Він бурлака закоханий, бідний шлапак,
Адже з пісні його навіть дуже вже стриманий
Не пошиєш, на жаль, горностаєвий сак.

А трефовий король — чоловік зі становищем.
Недалекий, щоправда, проте багатій.
Добре вихований, навіть гарний, до того ще
Він додержує слова, не жлоб, не бабій.

В нього десь під Тифлісом маєток, подейкують.
Ну а втім, що із цього — це часто бува.
Головне ж, все життя проспівавши, для декого
Діамантів не мати, ні е́спрі з боа.

А от так… Треба бути, мабуть, Коломбіною.
Прощавайте! Блискуче зіграли Ви роль.
Я ж — співатиму біль з маячнею нестримною.
Ну а Вас заспокоїть трефовий король.

1918 (?)