Жили собі в хижі
Сірі свитки — миші.
А в хаті жив кіт,
Оксамитний живіт.
Пішов кіт до хижі,
Гадав, сметани полиже,
Та хижа на клямці,
А в хижі сіроштанці.
Всівся під дверима кіт —
Серце впало у живіт —
ніяк не увійти!

Ось заспівав кіт,
Оксамитний живіт,
Голоском тоненьким,
Ніби мишка маленька:
«Гей, там, у хижі!
Я теж миша.
Страшенно хочеться їсти,
Та під дверима не пролізти…
У вас того ж добра у склянці!
Викачайте лапки у сметанці
Та висуньте з-під низу.
Швидше, глухі мармизи!
Я полижу
Й “спасибі” скажу…»

Повірили котові
Мишки бідові
Та й висунули лапки…
А кіт хап!..
З усіх лап…