Видряпався бедрик
на вершину Осені
й тримається
двох цяточок
на власній спинці —
зітхання ніжності
та подиву з краси,
що відкрилася йому згори…
Перед такою
відчайдушно закоханою
комашкою
й сама Зима
зніяковіла —
відступила подалі,
свої кахи морозяні й дмухи
мовчки ковтаючи…
Слава закоханим!

2006