Тримаюся за книжку, бо нема
Людини… Очі жадно п’ють науку
З гаптованого рясно полотна
Сполученнями графіки та звуку.

Спілкуючись тим порухом тонким,
Який не потребує слова зовні,
Із світлим співрозмовником моїм,
Що щосторінки сповнює любов’ю.

І сколюючи ніжно пальці в такт
Його оповіданню поза часом
Об кутні грані аркушів, відтак
Вшановую улюбленця Пегаса.