У підколінниках дівчинка прикарпатська стояла.
Сердешна, сукенку квітасту поправляла.
І прозирала крізь велике око об’єктива
Свою долю майбутню:
хоч не просту, та щасливу.
Бо нема в світі
правдивіших оченят, ніж в дитини.
Тими очима
молиться все життя до Бога людина!