Нишком цьомаю аркуш рядків
Та ізнову листа надсилаю,
І, відкривши духи Ваші злі,
Їхній солодко-звабливий хміль,
Я одразу же бачу тоді
Ці пташині чорнісінькі зграї,
Що на південь з флакона летять,
Із флакона «Nuit de Noёl».
            Незабаром весна. І Венеції струни казкові
            Розспівають Ваш сум, розтанцюють журбу і печаль,
            Посвітлішають Ваші гріхи і блакитні помилки. Ніколи
            Навесні не шкодуйте цілунків, коли зацвітає мигдаль.

Не хвилюйтесь за мене, мій друже.
Я змерзла, безрадісна птиця.
Мій господар — шарманщик лихий —
Мене змушує скрізь танцювать.
Витягаючи щастя квитки,
Зазираю я в страдницькі лиця,
І під вічне нидіння шарманки
Як, Господи, хочеться спать!
            Незабаром весна. Сонце висушить підле болото,
            І у полі розквітнуть кульбаби, фіалки і сни…
            Але нам із шарманкою, змоклим і хворим достоту,
            Не доплакати вже, не дожити, либонь, до весни.

Нишком цьомаю аркуш рядків
Та ізнову листа надсилаю.
Ви не сердьтесь за прикрий кінець
І за слів моїх болісний хміль.
Це усе через Ваші духи,
Через чорні думки, наче зграї,
Що на південь з флакона летять,
Із флакона «Nuit de Noёl».

1925
Берлін