Коли великий пил твоїх доріг
Здеградував у міль у зажирілу,
Не здатен ти підвестись на поріг,
А ось майбутнє двері вже відкрило,

Негайно, не роздумуючи, з’їж
Пантофлі приспані і черевики модні,
Та утікай босоніж та хутчіш,
Допоки курява здійматися ще годна,

Й не бійся ноги жалем обпекти
Та здерти шкіру прагненням і болем,
Хай по тобі зростають маки ті,
Залишені пружинною ходою

У стовчених на порох сих ґрунтах,
Де здавна рили орди налетілі…
Так пересіяно тому і золотіє
Той пил святий на славних хоругвах…