По смітниках, у звалищах міських
Дорогоцінні підбираю перли —
Оті слова, які ще не померли
В зникаючих віршах розмов людських.

На смітниках, де місце знайдуть всі,
У товариство вишуканих дожів
Мене візьмуть онєгіни й гавроші,
Дядьки убогі, голуби та пси.

На смітнику ще — кожен день новий:
Летять порвані клапті гірких істин,
Чиєсь натхнення склом розбитим блисне!
Поріжу очі у тремтінні вій…

По смітниках, по вулицях, містах,
Де розкошують жебраки-поети,
Палкої думки віражують злети,
Залишивши цей сморід, біль і жах.