Давним-давно — з тієї давнини
Давнезної втекло води багато —
Було в царя одного три сини.
Коли вже стали на порі вони,
Їм батько-цар подав таку пораду:
— Синочки мої любі, поки я
Ще не старий, вас хочу оженити,
Онуків дочекатись…
— Звідкіля, —
запитують царевичі — просити
Дівчат до шлюбу? Нас благословіть,
Ми виконаємо батьківську волю.
— Ось що, синочки, по стрілі візьміть,
У чистім полі луки натягніть:
Куди стріла впаде — там ваша доля.
Сини вклонились батькові, взяли
У поле по однісінькій стрілі
І там вони, — допомагай їм Боже! —
Напнувши луки, вистрілили… Отже,
Стріла старшого
В двір боярський впала,
Бояришня стрілу ту підібрала.
Брат середульший
У купецький двір поцілив,
Його стрілу знайшла собі купцівна.
Стріла ж молодшого,
Царевича Івана
Уп’ялася у далеч і пропала.

.......................................

2008