Насмішнице моя, мій хлопчику руденький,
Мій ніжний ворог, мій нещадний друг!
Я так кохаю пальчик Ваш вузенький,
Каблучку місячну і кисті білих рук.

Очей принадливих дві найсолодших страти,
Красу цих вустоньок — розпутних ненажер,
І в моє серденько націлені гармати,
Мій грішний янголе з «Фолі Бержер».

О, скільки впертості і хитрощів так званих,
Аби від мене приховати почуття,
Що щойно народилося між нами,
Неначе золоте і радісне дитя.

Любов сильніша. Тож — безглузда Ваша втеча.
Любов — це тиск в сто тисяч атмосфер,
Як не ховайся, як не заперечуй,
Мій грішний янголе з «Фолі Бержер».

1934
Париж