переклад
Безсонниця. Гомер. Вітрила натяглись.
Я список кораблів здолав наполовину:
Цю довгу вервечку у вирій журавлиний,
Що над Елладою зіп’ялася колись.
Мов журавлиний клин назустріч чужині, —
О, царські голови, запінені черлено, —
Куди рушаєте? Коли б то не Олена,
Що в Трої вам отій, ахейці запальні?
І море, і Гомер — в любові без упину.
Кого ж бо слухати? І ось Гомер мовчить,
І чорне море красномовно так шумить
І з важким гуркотом до узголів’я рине.
2019
переклад
Застуджена весна. Слабкий, безхлібний Крим.
Як і за Врангеля, такий же винуватий.
Земля у колючках, дрантя — на латі лата,
Такий ж квасненький і щораз кусючий дим.
Все та ж далечина сплива у моря шум,
В мізерно випнутих бруньках стоять дерева,
Неначе зайди, й пожаліти конче треба
Мигдаль, якого прикраша пасхальний глум.
Природа й та не впізнає свого лиця,
Жахливі тіні України та Кубані —
На повстяній землі голодні поселяни
Боронять хвіртку, що без клямки… без дверцят…
2019
Справжнє лихо для калоші,
Якщо день стоїть погожий,
Якщо висохла вода,
Для калоші — це біда:
Цілий день в кімнаті стій…
Звісно, не позаздриш їй.
Інша справа — у калюжі
Човгати за милу душу!
Зовсім ми не уявляли,
Що містечко є в роялі.
Ціле місто — з кістяних
Молоточків чарівних.
Струни променями сяють,
І сукенця скрізь лягають,
Що не вулиця — струна,
Бач, натягнута вона.
— Мухо, де ти загубилась?
— В молоці, в молоці.
— Що, старенька, утопилась?
— Лапки вимокли всі.
— Може, вилізла б потрошку.
— Ой не можу! Тону…
— Я тобі столову ложку
Простягну, простягну.
— Краще ти мене, невдашку,
Пожалій, пожалій,
Молоко у іншу чашку
Перелий, перелий.