Вирощую добрі думки.
Торують до них нові стежки
З живою водою струмки,
Нектару духмяного рештки.

А сила всього джерела
У нашім з тобою обійсті.
Пилку солодкава імла
В садку у повітрі, на листі.

Вирощую образ дітей.
Це первістки наші — їх двоє.
Назарчик і Юна з гостей
Небесних вертаються в лоно,

Омите твоїми слізьми,
Мій любий, і ніжним торканням.
Хустину із льону візьми,
Мене обітри на світанні —

Позбудусь чужих зазіхань
І буду твоєю достоту.
Зажди, мій кохасику, хай
Зійде і в тобі ця робота,

Цей паросток добрих думок
Про затишне місце, про хатку…
Назустріч і донька, й синок
Вже тягнуть до нас рученятка!

2012