Садок не голий, а прозорий.
Он ще трава жене зело.
А в ній від дуба, клена зорі —
Вже цього жару намело!

Душа — ясна гладінь свічада —
Не відбива думки чужі.
Не вкореняться жаль чи вада,
Коли так вільно на душі.

Це простір мрій, не порожнеча.
Потрібен для творця розгін.
Ні, від життя не йду на втечу,
А на своє хилю без змін.

Садок не голий, а прозорий.
Криницею в собі стою,
І внутрішні щасливі зорі
Кують будучину мою.