Шкода, що з роками втрачаю
Мій чудовий пісенний дар.
Шкода, але не відчуваю
Весняного кохання угар.

І ось, коли конче потрібно
Розбудити Всесвіт — отже,
Якогось солодкого трійла
В моїх грудях бракує вже…

І тільки в забутому співі,
Вже чужому на жаль, за вікном
У потужній, як вік, перспективі
Лиш минуле махає крилом.

1950-ті роки