До кладовища суворого,
Тільки-но місяць зійде,
Крихітка з ніжками хворими
Курявим шляхом повзе.

Вдень по канавах качається,
Щось там собі скавучить,
На ніч в травичці ховається —
Поміж горбочками спить.

Ниньки ж старою дорогою,
Хащами цвинтарних трав
До бідолашки безногої
Бог уві сні завітав.

Ніжки міцні і гарнесенькі
Подарувать обіцяв.
Сині дзвіночки тихесенько
Грали хорал поміж трав.

«Чи Тобі важко, о Боже мій,
Хоч уві сні, хоч на мить
Цій нерозумній, знеможеній
Ніжки новенькі зробить?»