Аліса сьогодні устигла чимало:
Вона понад річкою квіти збирала,
Вслухалась, як вітер дерева лоскоче,
Як довго із листям зеленим шепоче.

А потім дивилась на хмари низенькі,
Гойдалась на хвіртці рипливій, старенькій.
Коли вже увечері дощ накрапав,
То квітам сказала: «До завтра! Па-па!»

Місяченько — латка жовта,
А під ним — зірчаста ковдра.
Солодко я позіхаю,
Мої друзі теж лягають.
Пізно, спати всім пора.
На добраніч, дітвора.

Найсмачніше яблучко
З гілочки зірву.
Ух, як з’їсти хочеться!
Але я зажду:
Спершу вимию його
Рум’яненького мого.

Їж-но, лялечко маленька,
Ти он зовсім не зросла.
Я для тебе щось смачненьке
Із собою принесла:
Борщик, тістечко, варення
І горішків повну жменю!

Болить в жирафа вушко,
У ляльки — голова.
Віддам я їй подушку,
Жирафові — шарфа.

Погладжу ведмедятко,
Заслаб в нього живіт.
Перев’язати лапку
Не хоче лише кіт.

На свято нам кота подарували,
А що давати їсти — не сказали.
Не хоче він варення і компоту,
А може, молочка похлебче котик?

З днем народження, сестричко дорога!
Ти святкового попробуй пирога.
Цілий ранок я не бігав і не грав —
На пиріг у кошик вишеньки збирав.
Якщо залишатимуться ягідки,
Поїмо варення взимку залюбки!