Був собі дідок один,
На зріст невеличкий.
Голосно сміявся він —
Мав таку вже звичку:

«Ха-ха-ха
Та хи-хи-хи!
Хахоньки
Та смішки.
Пху-пху-пху
Та пхи-пхи-пхи! —
Аж трусяться
Жижки!»

Якось стрівши павука,
Дід перелякався,
Та схопивсь за живота
Й гучно розсміявся:

«Хи-хи-хи
Та ха-ха-ха!
Регіт-реготунчик!
Ких-ких-ких
Та ках-ках-ках!
Дурносміх-
пустунчик!»

Бабка трапилась йому,
Ох дід розлютився!
Та зі сміху на траву
Гепнувсь-покотився:

«Га-га-га
Та ге-ге-ге!
Ой, не можу!
О́ле!
Бах-бах-бах
Та геп-геп-геп!
Ет!
Моя ти доле!»