Сіре козенятко,
Жовте каченятко,
Щеня волохате,
Котеня вусате,
Зайчику-стрибайчику,
Вовчику-братику, —
До нас прийдіть,
Сон приведіть.
Баю-баю,
Дитя колисаю!

Устаньте, звірятка,
Ближче до малятка:
Писочки до писочок,
Лапочки до лапочок.
Сон тихенький
у колисці тепленькій.
Баю-баю,
Дитя колисаю!

Зайчик волохатенький —
Сірий кожушок —
По травичці плигає
Коло діточок.

А зайчиця-матінка
З білим черевцем
Прилягла з малятами
В тінь під деревце.

Дружать з куцохвостими,
Дбають про зайчат
Златошерста Білочка
Та Їжак-Шпичак.

Ждуть батьки-вуханчики
До себе гостей,
Чепурно пригладили
Писочки дітей.

«Любі наші дітоньки,
Сядьте кружкома,
Вушками потріпайте
Разом з усіма.

Тарабаньте лапками
По пеньках сухих,
Привітайте ввічливо
Гостей дорогих».

Зайчик запишається,
Глядячи на них:
«Я багач, бо в мене аж
П’ятеро малих!»