Я себе запрото̀рила у далеке вигнання,
Бо відчула міжзо̀ряних терезів коливання,
Та не в бі̀к добра, на жаль, хитну̀лася чаша…
Зло посі̀ло тронні зали і нака̀зами ка̀же.
Тільки прѝмус і крѝк та у божницях облуда.
Зло у сі̀м’ї зазирнуло — і заплу̀тались лю̀ди.
Королева недарма̀ ма̀є силу таємну,
Розчиняти біль і жа̀х, живучи безіменно.
Свого імені позбутися і знатного роду –                         
Цѐ стати і очима, і вухами народу.
Ледь почую стогін серця, чиєсь побивання —
Поспішаю я туди — у добровільне вигнання.
Хоч мене не впізнаю̀ть і не відають, хто я,
Я звільня̀ю людей — зачиняю браму горя.
І добрі̀шають вони, наче лицарі світла.
Від сліпучих обладунків
                                                тьма̀
                                                        о̀-
                                                           слі̀пла…
Королева, королева в екзилі
                                   На прихованому боці суперцілі,
Чорна магія і мафія безсилі —
                                   Бо наша королева в екзилі.
                                   Коро-коро-королева, королева в екзилі
На прихованому боці суперсили —
                                   Ми вже світимось і ми вже не безкрилі,
Бо наша королева в екзилі.
Коро-коро-королева, королева в екзилі
На прихованому боці суперсили —
Ми віднині живемо̀ не рабами,
Бо — наша королева між нами!

Злий облу̀дник стягну̀в серця̀ ошѝйником страху,
І просякли ним думки людей, тому̀ ві̀д жа̀ху
Діти пла̀чуть вночі, а серед дня̀ ніяковіють.
І старі молитви бі̀льше як рані̀ше не діють.
А колѝ я не змогла уже молѝтися ними,
Я відчула по̀клик духу чи то по̀тяг до рими.
Написати своє̀, словами власного серця,
Я склада̀ла вірш, допо̀ки страх до ньо̀го не вдерся.
І згада̀лося не так пророцтво, радше заборона:
«Суперсилу відчу̀єш, якщо скѝнеш тѝ коро̀ну
І підеш у заслання повік інко̀гніто знѝклим,
Але ти врятуєш ко̀ро-
                                           королі̀вство
                                                          сві̀тла»…
                                   Ми все шукаємо нашу королеву повсюди.
Ми — мандрівні музики, вчені, воїни і прості люди.
Наводнили світ так звані «вінценосні особи» — самозванці.
Але корона засвітиться лише на справжній вигнанці.
Корона не з дерева, не з глини засвітиться, корона не із золота-срібла,
Але корона з людських страждань, подоланих світлом!