Казала мені мама:
«Недоріко, вчи англійську,
Майбутнє в тебе буде:
І робота, і грошиська.
А ці малюнки, мрії, сни, пісні, химерні вірші —
Це пустощі, дивацтво,
Якщо не сказати гірше.
Ти й досі не серйозна,
А ще вдягнута погано,
Вже років тобі бозна скільки…»
Скільки років, мамо,
Кричу тобі в обхід реклам,
В об’їзд телепотилиць:
            Не хочу я англійської,
            Бо я,
            Бо я упертий німець.
                        Айн, цвай — поліцай,
                        Драй, фіїр — офіцір.
                        Айн, цвай — поліцай.
                        Еншульдіген зи бітте — найн!
                       
Казав мені начальник:
«Тут, на службі, тре вмирати
І бажано не їсти,
І в перерву не гуляти.
Ти маєш ще «на вчора» все зробити, взагалі-то,
Й відпустка буде зайвою —
Працюй-но ціле літо».
Казав мені колишній:
«Ти дурепа кривонога,
Без мене ти ніщо,
Підстаркувата й кислоока»…
Ото вже розсмішили,
Аж не відчуваю вилиць!
            Ви не на ту натрапили,
            Бо я,
            Бо я упертий німець.

Казав мені священик:
«Ближніх, дальніх слід прощати,
Вже краще не діждати
І себе занапащати,
Ніж розірвати вінчання, роботу знов шукати,
Та — головний, дитино, гріх —
Батьків не поважати».
Казала я собі: ти вмієш
Аналізувати
І дати собі раду,
І в житті щось поміняти.
Благати ж Бога, долю
І чекати на гостинець —
            Це так по-українському,
            Та я,
            Та я упертий німець.