П’єса на дві дії

 

Дійові особи

Мак (інтелігент)

Банан (скорочено Бан, колишній військовий)

Персик (інжирний, дуже самотній, фермер-селянин)

Ізюм (синій, тіньовий, двоюрідний брат Винограда, артист цирку — жонглер)

Виноград (синій, швидше Молдова, двоюрідний брат Ізюма, артист цирку — жонглер)

Кунжут білий (скорочено Кун, йог, філософ, учитель)

Старий блендер (але зносу йому немає, як у представника старшого покоління, скорочено Блен, техпрацівник)

Мармуровий ручний макогін (скорочено МакОгін, шотландець, техпрацівник)

Млинок (вітчизняний, техпрацівник)

Ніж керамічний (із білим лезом, Керамич, майстер своєї справи)

Мисочка для недоїдків і лушпиння (Миса, романтична дівчина, працівниця у сфері обслуговування, пише вірші хайку)

Загальний столик-таця із продуктами (Заг, потомственний працівник у сфері обслуговування, багатофункціональний, але про це не здогадується, бо його використовують поки що, як переносний столик для збереження продуктів, а він має ще дві функції: «столика-таці у ліжко» і «столика-скатертини» для пікніка на підлозі/килимі в будь-якій кімнаті помешкання, чи надворі і навіть у парку на траві)

Дві скляні креманки (сестри-близнючки, красуні-модниці, дещо манірні, але легкодушні, не злі і дуже веселі: Біра — бірюзова, Маля — малинова)

Десертна ложечка із довгою ручкою (Деса, обожнює тренінги, ретрити й семінари із самовдосконалення та успіху, постійно надає поради)

Фантоми ягід — Полуниця, Чорниця, Малина

Хатня робітниця (жінка середніх літ, самотня, з важким характером, полюбляє говорити вульгарними народними примовками, а іноді й грішить суржиком, безнадійно закохана у Господаря, а може, й небезнадійно)

 

 

Дія І. На кухні

Ява 1

 

Усі, крім Персика.

Кухня. Чудовий сонячний ранок. Усі мешканці кухні ще сплять, майже всі.

 

Заг (загальний столик-таця із продуктами). Знову, знову терпіти їх тут усіх… Що за життя? Тримай, стережи цей натовп дармоїдів! Хоч би пішли десь погуляли. Лежать тут на мені, наче на пляжі засмагають…

Миса (мисочка для недоїдків). Загу, не бухти. Ранок чудовий, усі ще сплять…

Заг    Отож! А я ж то спати не можу! Бо тут ці всі… і в мене перед самісіньким носом стирчать, живуть і навіть сплять.

Миса         Та годі тобі. В тебе таке вишукане товариство: Мак, Банан. А два брати Ізюм і Виноград? Боже, тут ще й мій давній… знайомий… Мій учитель. Я ж його палка шанувальниця. О, Білий Кунжут, Кун! Який аристократ — витончений і самодостатній, і ніколи після себе не залишає недоїдків, хіба що зернятко на згадку. Який галантний кавалер!

Заг    Мисо, ти невиправна… Стільки років уже… Два? Три? Ну що в тому Кунові цікаве чи особливе? Холодний, стриманий, сковзкий, дріб’язковий… Нахабний, услід за Маком — тікає крізь пальці і ні за що не відповідає, спитати ні з кого.

Миса           Добре тобі перебирати друзями. А в мене ж самі відходи. Хіба ж з ними поговориш про поезію? Хіба ж можна з ними обговорити ось, приміром, віршик про маківку (декламує):

                                      Таке мізерне крихітне зернятко,

                                      А як цвіте —

                                      Палає на весь світ!

Заг    Я втомився від цих жильців-постояльців. Прописалися тут, мешкають, смітять і нічого не платять. А скільки зверхності! Вперто мене не помічають, ніби я якийсь стіл, колода послідуща, чи, позбав Боже, дощечка для нарізання…

Миса (до Зага). А ти спробуй з ними подружитися. Ми ж з тобою товаришуємо і вже стільки років?

Заг    Ти — то інша річ. Ти незалежна й ніколи не сідаєш на голову. Ти не вибаглива і дуже добра. А вони…

Миса         Ой, Загу, тихіше! Здається, йде Хатня робітниця. Чи не здивується вона, не злякається часом, що ми розмовляємо? Або розгнівається і закине нас, як якийсь мотлох, на горище.

Заг    Ой, я тебе прошу! Та це взагалі найдивніша істота серед усіх нас. Вона сама кого хочеш налякає. Ото вічно спілкується з овочами й пательнею. І мені якось намагалася редьку скребти…

 

До кухні заходить заспана Хатня робітниця.

 

Хатня робітниця    І хто тут кому редьку скребе?

                                     Добридень, «підносе»!

                                     Чого дивишся косо?

І ти, Мисо, тутка? Боже, яка ж ти манюнька! Недоїдки збільшуються, а ти все меншаєш і меншаєш.

 

Миса намагається глибоко вдихнути повітря у груди, щоб видатися більш глибокою і широкою.

 

Ну-ну припини, годі… Ще тріснеш, і тоді прощавай: або смітник, або… горище, дякуючи Господарю, у якого манія весь непотріб складати в себе над головою. Спогади, сентиментальні спогади… Він ними живе, еге ж?

 

Від гучного монологу жінки речі в кухні й продукти починають неохоче прокидатися.

 

 

Ява 2

 

Усі, крім Персика.

Хатня робітниця бере металевий друшляк і дерев’яну качалку (вона, зрештою, з ними прийшла) і стукає одне об одне, ніби закликаючи всіх присутніх до уваги.

 

Хатня робітниця   Панове, доброго ранку!

                                     Увага, увага!

                                     Їде колимага.

                                     Їде помаленьку.

                                     Поговоримо гарненько!

Отже, пропоную провести робочу п’ятихвилинку.

На порядку денному — сніданок. Як завжди, солодкий, однак, без…

 

На столику-таці заворушилися Ізюм із Бананом.

Вони хором відповідають:             …цукру й меду.

 

Хатня робітниця Так, без цукру й меду, правильно, бо наш Господар: а) віддає перевагу здоровому способу життя (тому без цукру), і б) він веган, тобто не їсть тваринної їжі (а мед виробляють бджоли, тобто тварини). Та й…

                                     Ми не розкошуємо,

                                     Бо медом не торгуємо!

Отже, задаю такий фронт робіт:

  1. Мак іде до Млинка і досягає певної консистенції.
  2. Потім Мак іде до Макогона — ну там, сам розумієш, треба попотіти.
  3. Далі — і Мак, і Банан сідають у Блендер і, наче космонавти, кружляють у центрифузі.

Щоб не загойдало, попийте перед тим водички.

Все зрозуміло?

Усі             Зрозуміло.

 

Хатня робітниця, задоволена собою, йде, прихопивши друшляк з качалкою (позаяк їх у принципі немає в п’єсі, і в списку дійових осіб вони не значаться).

 

 

Ява 3

 

Усі, крім Персика і Хатньої робітниці.

Розмовляють дві креманки, сестри-близнючки, Біра і Маля, тому часто-густо говорять разом.

 

Біра і Маля   Нарешті пішла!

Деса (десертна ложечка із довгою ручкою). Зараз головне відпустити ситуацію і розслабитися…

Біра і Маля (манірно).   О, ми завжди готові відпустити й роз-сла-би-ти-ся-а… Це ж головний принцип збереження мо-о-о-лодості та-а кра-а-си-и-и…

 

Креманки починають танцювати. А потім, узявшись за руки, кружляють, все більше пришвидшуючи темп.

 

Керамич (керамічний ніж). Їм би лише цілісінький день танцювати й кружляти, а як до роботи — зась.

 

Ніж починає енергійно самозагострюватися.

 

Млинок (до ножа). Керамичу, не все так однозначно. Дівчат слід розуміти. Вони ж такі крихкі, тендітні й прозорі. Що в них покладеш, те вони й матимуть… за душею, або як посаг.

МакОгін   А я не згоден. Нема чого їх жаліти, нехай працюють, як усі. Що це за інфантилізм дівчачий, чи то дитячий… Спершу діло, тоді забава! Он я: хоч і мармуровий, проте не гоноровий!

 

Креманки так розкрутилися, що їхнє скло почало дзвеніти.

 

Блен (старий і надійний Блендер, втрачаючи терпіння і розгнівано споглядаючи на близнючок). Боже!.. Мені вже голова замакітрилася від їхнього кружляння. Та хтось їх зупинить, кінець кінцем! Стару людину ніхто не поважає, ніхто на неї не зважає…

 

Миса набирає води і вихлюпує на дівчат-близнючок. Ті зупиняються раптово, ледве не впавши, хихочуть, струшуючи з себе воду.

 

МакОгін   Ну, ось, нарешті сполоснулися перед роботою… І хоч якась від них користь…

 

 

Ява 4

 

Усі, крім Персика.

 

Заг    А мої квартиранти все лежать, сплять собі й оком не ведуть. Одне слово — продукти.

Миса    Ну не скажи! Ось Кунжут, наприклад, швидше оздоба, вишукана оздоба нашого життя, а не продукт. А Персик взагалі — окраса цього світу, цього шведського столу. А де ж він?

                            «Персик, персик», — повторюю серед снігів,

                            І на вустах так солодко…

                            А скуштувала грудку льоду…

 

Тут несподівано для всіх до кухні вбігає Хатня робітниця.

 

Хатня робітниця Ага-а! Ледацюги!

                            Як хазяїн з хати,

                            То миші гуляти?

Заг    Погуляєш тут, коли ці сплюхи й не думали прокидатися.

 

Банан прокидається першим і розштовхує Мака, той штовхає Виноград, а Виноград — брата Ізюма. А Кунжут, виявляється, давно вже не спить — медитує на власне зернятко.

                  

Хатня робітниця (критично оглядаючи столик-тацю). Чогось не вистачає. Тільки чого? (Замислюється).

 

І тут з’являються фантоми ягід — Полуниці, Чорниці та Малини. Вони тихесенько співають, водячи хоровод:

 

Фантоми ягід    Ми сезонні чарівниці,

                            Полуниця і Чорниця

                            Та Малина ягідка,

                            Дуже ніжна й лагідна.

                                               Ми, на жаль, сезонні.

                                               Тож, нема резону

                                               Нас не помічати

                                               Чи ігнорувати.

                           

                            Ми яскраві, ароматні,

                            Вишукані, делікатні.

                            Маємо свій власний знак —

                            Аристократичний смак.

                                               Ми, на жаль, сезонні.

                                               Тож, нема резону

                                               Нас не помічати

                                               Чи ігнорувати.

 

Там, де ми, там завжди свято.

Дуже люблять нас малята

У морозиві, десерті.

Ми романтики уперті.

                   Та, на жаль, сезонні.

                                               Тож, нема резону

                                               Нас не помічати

                                               Чи ігнорувати.

 

Хатня робітниця (не помічаючи фантоми ягід, однак щось пригадує і усміхається). Звичайно ж, Персик! Не вистачає Персика — теперішнього короля сезону. Піду-но у садочок, там його й зірву.

 

Хатня робітниця йде, і продукти одразу ж засинають, окрім Кунжута, напевно).

 

Заг (незадоволено до ягід). Ще вас тут не вистачало! Привиди нещасні!

Фантом Полуниці      О, ми щасливі!

Фантом Чорниці        Дуже щасливі, бо безсмертні.

Фантом Малини        Про нас постійно згадують, нас пам’ятають і люблять!   

Заг   Ну й що вам з тієї любові? Яка користь? Ви ж практично не існуєте… Так, лише співаєте, і то вас господарі не чують…

Фантом Полуниці      Це зовсім неважливо.

Фантом Чорниці        Це не головне.

Фантом Малини        І це суб’єктивна точка зору…

Заг (перебиваючи). А що, що головне? І тільки прошу без співів, а нормальною тутешньою мовою…

Миса                   Ну, навіщо ти так? Дівчата ж такі милі й добрі, хоч і фантомні…

Фантоми ягід (разом, чи кожна по черзі). О, Мисо, привіт! Ти ще тут? Не на горищі — у хазяйському раю? Як нам приємно бачити тебе, нашу давню подругу!

Миса         І мені, страшенно! Колись я не була мисочкою для недоїдків і лушпиння, а була піалкою для ягід!

                            Яка ж це несподіванка — життя!

                            Не знаєш,

                            Що чекатиме за рогом…

Фантом Полуниці      О, ти й досі складаєш вірші?

Миса         Ну, так…

Фантом Чорниці   Це дивовижно! А він?

Фантом Малини    Він і досі в твоєму серці?

Миса (зашарівшись). Це не важливо…

Заг    А що важливо? Що головне?

 

Але тут знову на кухню вбігає Хатня робітниця і кричить на мешканців кухні сердито:

 

Хатня робітниця   Головне, щоб кожен виконував своє призначення, інакше всі ви опинитися на горищі, як сентиментальний непотріб, або — на смітнику, як мерзенні відходи… Чи ви геть позасинали! Блендере, Млине, Ніж, га? Техніка ви чи ні? А ти, «Підносе», чого закляк? Жени втришия своїх пожильців!

 

Вона хапає столик-тацю і перевертає його так, що всі продукти падають на стіл: Банан, пакетик із Маком, пакетик із Кунжутом, пакетик з Ізюмом і гроно Винограду. Хатня робітниця виймає з кишені фартуха Персик і обережно кладе його на стіл.

 

Хатня робітниця     І не розлежуватися мені тут. До роботи!

 

Вона дуже незадоволена. Рішуче йде і грюкає дверима.

 

Заг (із полегкістю). Нарешті я зможу прийняти душ і провітритися (йде під кран).

 

Миса сумно хитає головою. Продукти починають прокидатися вдруге.

 

 

Дія ІІ. Сніданок

 

Ява 1

 

Бан (Банан до Мака). Та не бійся ти, це ж не вперше. Зберись у кулак і стрибай.

Мак (розгублено). Ти не розумієш. Млинок завжди, завжди мене змінює. Його руйнівна сила мене перетворює на ніщо. Після спілкування з ним я почуваюся повним нулем, і мені доводиться жити із цим…

Бан   Ми не знаємо, які наші стани є правильними, які ми істинні, а які ні. Можливо, і для мене майбутня зустріч із Блендером та його робота — це мій найкращий вияв на землі…

Деса (десертна ложечка із довгою ручкою). Перепрошую, що втручаюся, але головне — відпустити ситуацію і розслабитися і дозволити собі бути… м’яким і піддатливим.

Ізюм (цинічно, скривившись із відразою). Як довбане пюре! Еге ж!

Деса  А чому б і ні?

Мак Десо, облиш, ти не маєш права таке казати чи щось радити, бо ти — ніколи не змінюєшся. Тому залиш свої прописні істині роту, чи лобу — тобто виконуй свої функції за призначенням… Або колупайся у довгих пляшечках, склянках, слоїках, каструльках…

Бан   Маку, друже. Ми з тобою переживаємо одні й ті самі процеси розвитку. Наша дружба — це той якір, що не дозволяє нам впадати у відчай і завжди під кінець показує, що не все так погано…

Мак Так, напевно… Знаю…

Млинок (до Мака). Ну що, космонавте, ти готовий?

Мак (зітхаючи). Йду…

 

Мак висипається у Млинок, той перемелює його на борошно.

 

Мак у вигляді борошна  висипається у МакОгін, а Миса співчутливо змочує його водою.

 

 

Ява 2

 

Миса сидить, на руках в неї перетертий Мак. Вона гойдає його, як дитину. Той слухає, як Миса співає, і тихенько їй усміхається.

 

Миса                            Ой, не нарікай, юначе,

                            Що життя — це вічні зміни.

                            Якщо дівчина не плаче,

                            То й козак її не стріне.

                                               Як не виплаче у мріях

                                               Того вірного для серця,

                                               Щастя не зросте на ниві,

                                               З її домом розминеться.

                           

                            Якщо хлопець не обпікся

                            На чужій, хоч найгарнішій,

                            Хіба зможе роздивиться

                            Ту єдину поміж інших.

                                               Зміни, зміни — вниз і вгору,

                                               Долиною, понад вежі…

                                               Нема істини без горя,

                                               Наче іскри без пожежі.

 

Миса закінчила пісню й побачила, що в очах Мака забриніла сльоза.

 

Мак  Колись у дитинстві я ріс на величезному полі, цвів собі і життя мені видавалося цим мирним і затишним ланом, простим і зрозумілим, а над головою і в голові було безхмарне, ясне небо… А зараз… (крізь сльози). Ця клята Деса була права, остаточна мета кожного з нас — це розслабитися, зробитися м’яким, молочно м’яким, як у дитинстві.

Персик (радісно). Щоб тебе, нарешті, з’їли! Бо ти готовий!

Ізюм (цинічно). З’їли і не подавилися, еге ж!

Заг    Нема дурних для такої мети життя… Я пластиковий, батько мій був дерев’яним, дід срібним, а ось прадід (блакитна кров) — алюмінієвим. Саме тоді алюміній цінувався вище за золото й срібло. І мені не призначено по життю розслаблятися чи то розм’якати, наче бублик під дощем.

Блен (старий блендер-ветеран). Невже ти вважаєш, що твоє призначення полягає в тому, щоб ледве терпіти товариство неприємних тобі осіб, увесь час нидіти, сердитися і постійно скаржитися Мисі на своє життя?

Заг    Та що ти знаєш про моє життя, каруселько? Крутишся навколо власної осі і вдаєш, начебто ти земна куля!

Блен Юначе, юначе… Я, звісно, не знав твого діда, а прадіда й поготів, але товаришував із твоїм батьком… І він мені розповів, чому вони втрьох опинилися на горищі. У наші часи алюміній уже не популярний і з золотом не в змозі конкурувати. Срібло теж набридає постійно чистити — у господарів немає на це часу в наш швидкоплинний і вибуховий час нових технологій та експансії інформації, це я тобі як технар кажу. А ось твій модний харчовий пластик, як зручний сучасний матеріал, витіснив з ужитку навіть тепле дерево…

Заг    На що ти натякаєш, ніяк не збагну?

Блен (зітхнувши). Ні на що я не натякаю, якщо ти ще не зрозумів. Я прямо кажу — якщо ти й далі не бажатимеш працювати за призначенням — опинишся на горищі. І як ти там подивишся в очі прадідові, дідові й батькові? Адже ти — їхня надія і єдина розрада!

Заг (із відчаєм). Не хочу я ніякого призначення! Не хочу бути чиєюсь надією. Дайте мені спокій! Дайте мені просто жити собі на втіху, як Я бажаю!

 

Тут забігає Хатня робітниця і починає сварити Мису.

 

Хатня робітниця     Що ти чукикаєшся, бавишся з Маком? Я не дозволяла тобі цього. Ти йому не мати й не сестра. Ти взагалі вже не для продуктів, ти — для відходів. Залиш Мака Блендерові. Треба поспішати, невдовзі Господар повернеться з ранкової пробіжки й захоче снідати. Тож не баріться! Я до всіх звертаюся!

 

Хатня робітниця йде.

 

Ява 3

 

Перетертий Мак підходить до Блендера і бачить, що Банану важко розлучитися зі своїм мундиром, який так нелегко йому дістався. Але для перетворення потрібно залишити минулі заслуги позаду. І Банан це знає, але завжди вагається.

 

Мак  Бане, в тебе знову напад іпохондрії?

Бан   Не розумію, чому я повинен викреслити зі свідомості свої досягнення? Чому маю залишити давні військові звички і забути свої звання та нагороди? Я ж їх чесно заслужив?

Деса  Бане, просто треба…

Мак із Баном …відпустити ситуацію, знаємо.

 

Тут Мак, щоб підбадьорити друга, першим стрибає у Блендер. Але Бан у розпачі навіть не помічає цього, промовляючи гірко:

 

Бан   Це несправедливо, хай йому біс!

 

Персик, розчісуючи свою гарну чуприну і струшуючи з плечей та боків смітинки:

        

Персик    Бане, спробуй поглянути на свій мундир як на звичайну шкірку від банана, яку не шкода зняти…

Керамич (у бік). Та це і є просто шкірка від банана. Ото вже ненормальні! Та, власне, мене їхні проблеми не обходять (продовжує натхненно самозагострюватися).

Кун (Кунжут, виходячи з медитації із просвітленням в очах). Еврика! Саме так! Бане, я знаю методику, яка тобі допоможе. Уяви свої страхи, невдачі і прикрості у формі… у вигляді… ну хоча б реп’яхів. Один за одним почепи в уяві ці тридцять три нещастя на свій мундир, а потім різко зніми його, і ти, запевняю тебе, відчуєш неабияку полегкість!

Миса (із захватом). Як просто! Як це мудро!

 

Зненацька до кухні заходить Хатня робітниця в окулярах із кросвордом і ручкою в руках, вголос промовляючи:

 

Хатня робітниця                  Мудро-пудро-брахмапутра…

                                               Чакра-макра-брахмачакра…

 

Потім відводить очі від кросворду, знімає окуляри.

 

Хатня робітниця        Так, і чому Банан досі не в Блендері?

 

І несподівано для всіх присутніх жінка блискавично зриває з банана мундир, який кидає у мисочку для лушпиння. Задоволена собою, Хатня робітниця йде.

 

Банан осоромлений, йому, як колишньому військовому, офіцеру, здалося, що з нього зірвали погони. Не витримавши такої ганьби, він кидається у Блендер. Той починає крутитися з неймовірною швидкістю.

 

 

Ява 4

 

У креманках лежить пюре з Банана й Мака, збите у пишний крем. Вони тихенько сміються, перемовляючись між собою, згадують нещодавні американські гірки.

 

Мак  Бане, це було неймовірно! Дух захопило і здалося, що в мене виросли крила!

Бан   Такий драйв! А мені здалося, що я капітально помудрішав — тобто посолодшав!

Деса  Ще б пак! Коли відпускаєш ситуацію і розслабляєшся — ти справді мудрішаєш…

Фантоми ягід (співають, дещо тавтологічно):

                                      Ура! Ура призначенню!

                                      Тепер немає значення:

                                      Хто перший, хто останній,

                                      Хто головний, хто крайній.

                                      Вже істини настала мить!

                                      Аж серденько тремтить…

 

До Персика підходить Ніж і розрізає його навпіл. Персик кидає свою кісточку Мисі, та вправно її ловить.

 

Персик (із полегкістю). Ну ось, я тепер маю свою другу половинку. Це справжнє щастя!

 

Першою половинкою персика, нарізаючи її, Ніж оздоблює першу креманку, другою — другу.

 

Цієї миті Виноград та Ізюм на очах публіки починають жонглювати своїми ягодами, які, одну за одною, згодом закидають у креманки. Брати-жонглери показують справжній майстер-клас циркового мистецтва, аж усі присутні радісно плескають у долоні. Лише Заг (столик-таця) не поділяє загальних веселощів та настроїв.

 

І як останній розчерк пера, Кунжут підстрибує у повітря над креманками і просипається на них немов дощем, або, швидше, снігом.

Миса вчасно встигає спіймати цілу кучугуру кунжуту-снігу.

 

Фантоми ягід (до Миси). Просимо, просимо! На згадку про це свято мистецтва й краси, Мисо, складіть, будь ласка, вірша! Просимо!

Миса (замислившись, струшує головою і декламує).

                                      Кохання, наче зернятко кунжуту:

Ввійшло у серце,

І душа збіліла!

 

Присутні здивовано ахають, бо Миса, наповнена Кунжутом, починає світитися… Кун не витримує і продовжує хайкувати:

 

Кун                               Маленька, тиха, затишна піалко!

Ти — мій ковток

В непізнані раї!

 

Миса шаріється від щастя і раптом перетворюється на чашу з дорогоцінного рубіну.

 

Фантоми ягід (радіючи). Ура! Весілля! Солодко! Солодко!

МакОгін (міркуючи сам із собою). Скільки живу на світі і завжди дивуюся — чому люди на весіллях кричать «гірко»? Дурний звичай. Адже насправді ж солодко, ще й як!

 

Тут до кухні вбігає захекана Хатня робітниця. Вона гарно вдягнена, причепурена. Раптом жінка помічає красу десерту у креманках. Вона усміхається. Потім шукає столик-тацю, який, виявляється, самотньо стоїть біля вікна і з подивом спостерігає, як за вікном опадає персиковий цвіт… Жінка теж задивляється у вікно, відкривши рота. Бо це ж справжнє диво — кінець літа, а у сезон врожаю персиків раптом зацвіли персикові дерева.

 

Звучить гарна романтична музика. На задньому плані сцени на великому екрані транслюється слайд-шоу з фотографій солодкого десерту, описаного в цій п’єсі, у різних його варіанта.  Хатня робітниця на передньому плані рухається, як під час уповільненої зйомки. Її рухи плавні і граціозні. Жінка повільно хапає столик-тацю і в такому ж уповільненому темпі вибігає, високо підкидаючи назад ноги, в садок і підставляє столик-тацю під персикові пелюстки, що опадають з дерев. Потім повертається на кухню із «засніженим» столиком-тацею, ставить на нього дві креманки з десертом, кладе десертну ложечку і з таємничим виглядом йде у вітальню, щоб там поснідати разом із Господарем, за допомогою… однієї ложечки. І тут мешканці кухні чують, як Заг радісно вигукує з вітальні:

 

Заг    Так ось у чому моє призначення!

 

Кінець