Ніколи не пізно поправити фрак,
Краватку-метелик і лацкани
Й вступити неначе в права у гопак,
І радощів стрижень намацати.
Умовності – геть! Геть циліндр реноме
І білу манишку манірності!
Нехай все найкраще в тобі оживе –
Танцюй-но до стану шарнірності.
Отак по-дитячому, вмів же колись!
Безтямно, кумедно, прибацано…
Не пізно прокинутись. Он, подивись,
Як вжарили шпильки і лацкани!