І. Суріков


Дитинство

Ось моя домівка,
Ось мій край… Диви! —
На санчатах стрімко
Я лечу згори.

Сани навернулись,
І лечу я геть
Прямо в кучугури
З гірки шкереберть!

І підступні хлопці,
Вставши кружкома,
З мене всі регочуть.
А мені ж — біда:

Заліпив обличчя
Мені мокрий сніг…
Я упав у відчай,
А друзякам — сміх!

 
Сніг пухнастий тихо...

Сніг пухнастий тихо
Угорі кружляє
І на землю, стріхи
Падає, лягає.

Поле білосніжно
Розцвіло під ранок,
Тихо-тихо ніжний
Вкрив його серпанок.

Ліс ніби під шапку
Чарівну сховався.
І заснув, неначе
І не прокидався.

Зовсім дні короткі,
Й сонечка так мало.
Ось прийшли морози —
І зима настала.