Літковцям у Португалію

Ще більше почорнів асфальт
Від достигання жовтолисту.
І без дощу змокріло місто
Від накопичування пальт.

Ці мешти — в них не розженусь! —
Риплять надірвано у вухах.
Птахи втрачають силу пуху,
Відходячи у чужину.

Жовтневе піднебесне скло
Від зойку їхнього здригнеться
Роздушено, й відтак проллється
В безодню страчене тепло.