Такий береться жаль…
Які нещасні люди:
Не кохані дрижать
І жебрають не любі.

У славі, у красі,
Та бідні незаконно.
І майже-майже всі
Навіть живі умовно.

Я ж маю тільки спів,
А мало не графиня —
Прокинулась від снів,
Хоча й на горошині.

І крізь світів поля
У пишнім ореолі
Мені болить Земля —
Ця горошина болю.